Він не позвонив... Чому?
Тому що його не існує. Мені навіть впадлу його вигадати. Я спростила собі пошук безумовно, 177 заввишки і годинник. Таких повне місто, а його немає...
Це як на Меті ввести "шукаю хлопчика". Спочатку передивляєшься всі фотки, сердито відсортовуючи; потім посміхаєшься кожному смазливому личку, а потім, якось непомітно оно набридає. Вже не дивишься на екран вулиці, а просто угноруєшь. Не помічаєшь ні того самого, ні якогось іншого. Проте учора таємно, подумки міряла пальцями зріст того гарненького і дивилась на ліве зап'ястя...
А раптом в нього зломався годинник?
Я ж його тоді точно не знайду...
воскресенье, 1 июля 2007 г.
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
3 коментарі:
Спробуй Google, а ще на що тобі здався той годинник - "Щасливі годинники не носять". А не щасні люди заражають своїм нещастям тих хто поручь.
твій "177 заввишки і годинник" появиться в момент, коли найменше його чекаєш. висновок - забити болт і не шукати очима Його в натовпі сірих безликих менів. особисте життя - це не присутність чи відсутність Когось Одного, це все що приносить тобі кайф і змушує відчувати що ти Жива :) о як сказала :Р а взагалі давай бистро приїжжай до кийова, ми підем наїмося суши і найдем таких менів що сама собі будеш заздрити :)))
Згоден абсолютно ... авжеж не про менів .. ) .. а про неочікуванність - я взагалі вважаю, що особлива для тебе людина на вулиці може бути як зовсім непомітною, так і дуже помітною - адже це не має абсолютно ніякого значення, бо " тим самим " ти назвеш його вже після того як він стане для тебе "тим самим", а на це потрібно дещо більше часу ніж на коротке знайомство, декілька побаченнь або навіть неймовірно суперовий секс - все одно деякі враження приходять пізніше ... ))
Отправить комментарий